Мусять всі кузні заперти.
Всі — великі чи малі.
«Хто до кузні кроком вступить,
Раз клевцем по штабі влупить,
Той без суду, без потіх
По короткій процедурі
Буде висіти на шнурі
Там же, де сповни́в цей гріх».
Люди слухали, ззирались,
Охали і дивувались:
Відки це? І пощо то?
Та розпитувать, перечить,
Нарікать або злоречить
Не відважився ніхто.
Майстер, що держав Бассіма,
Як звичайно, перед всіма
Вранці-рано в свій варстат
До роботи поспішався
І лише що забирався
Свою кузню відмикать, —
Аж тут: тур-тур, бумс тра-та-та!
Царська служба сороката
Йде, і бубнить, і кричить,
Щоб не смів коваль ні оден,
Хоч би був і як голоден,
Три дні в кузню поступить.
Ковалисько слухав, слухав,
І потилицю почухав,
І бурчав собі під ніс:
«От іще указ безглуздий!
Ну, якої хочуть нужди?
Це порядок? Хай їм біс!»
Він бурчав, що мав бурчати,
Але голосно кричати
