«Якби я без заробітку
Полишився — то на свідка
Магомета кличу тут, —
Хоч ховайтесь в нори-діри,
Я знайду вас, бузувіри,
І всім трьом зроблю капут.
«А тепер, обридлі гості,
Що лиш до грижі і злости
Довели мене — ану!
Забирайте костомахи
І летіть, нічнії птахи,
Хоч в баюру смоляну!
«Хай вам вовк очима світить!
Хай вас безголов'я стрітить!
Я не хочу знати вас!
Гай же! В зламану годину!
Хто не йде, то зараз кину
Із вікна в поганий час!»
Що робити, гості встали,
Мовчки з хати поманджали.
Раді, що кінець на тім;
Кленучи, як по папері,
Отворив їм дому двері
І замкнув по них Бассім.
Як на вулицю дістався,
Ер-Рашід розреготався.
«Що не хлопець цей Бассім?
Щире серце парубоче,
Сипле правду просто в очі,
Сам для себе єсть усім.
«Ну, цікавий я віднині,
Як то завтра в тій годині
Знов побачимо його?
Що то буде він балакать?
