«Сповіщаємо громаді —
Всі кузні в цілім Багдаді
На три дні позамикать,
А хто в кузню кроком ступить,
Раз клевцем по штабі влупить,
Того смертю покарать».
«Певно, був би це, мій друже,
Смішний за́каз, та не дуже.
Що тоді зробив би ти?
Відки б взяв п'ять драхм у жменю
На свічки та на печеню,
На вино та на цвіти?»
Мати рідна Василихо,
Як не визвіриться лихо
На розмовника Бассім!
«А щоб ти мені сказився!
І цим словом подавився!
Щоб капут був вам усім!
«Ну, чи я не дурень крайній,
В тій годині незвичайній
Цих драбуг і волоцюг
У свій тихий дім впускати
І ще тут їм виявляти
Весь життя мого ланцюг!
«Слухай, чорна ти вороно!
Щоб тебе на Боже лоно
Не пустив святий Петро!
Щоб штовхнув тебе на милю,
Коли рік ти це в злу хвилю!
Сто кольок тобі в ребро!»
«Друже любий, угамуйся,
Не клени і не дратуйся!
Пощо Бога всує звать?
Я сказав це не для того,
