За кого̀ раз в раз благати
Бога маємо в мольбі».
«Ге, ге, ге! — зареготався
Їх господар, аж хитався
Стіл від реготу його. —
Ти, мізернеє ледащо,
Мені дякувать! І за що?
За гостинність? Го, го, го!
«Чхать мені на ту гостинність!
А повинність? Ну, повинність
Я одну вложив на вас,
Щоб ні про̀ що не питали,
Ні мур-мур не воркотали,
А як ні — махай цей час!»
«Пане, — Джіафар знов мовив, —
Щоб Аллах вас поздоровив!
Ваше слово нам святе.
Та хоч слово в вас крутеє,
Та діла́ свідчать не теє,
Серце ваше золоте.
«Ми чужі вам, незнайомі,
Ви ж під ніч у сво̀їм домі
Захист нам дали, як вдень;
Маємо спокій, вигоду,
Дивимось на вашу вроду,
Ваших слухаєм пісень.
«Будемо за вас молиться,
В сво̀їм го́роді хвалиться,
Як то ви гостили нас;
Тільки просимо уклінно,
Розкажіте нам сумлінно,
Хто ви, як нам звати вас?
«Чим займаєтесь за днини
