Лиш одну свою умову
Вам відразу назначу.
«Маєте мені у кліті
Як сліпі й глухі сидіти,
Тихо, як у лапці щур;
Що я ро̀блю, чи лишаю,
Чи говорю, чи співаю —
Ви мені ані мур-мур.
«Це вам я із серця раю,
Бо тут жартів я не знаю,
А на злюк та розбишак
Маю ось що», — і з вікна,
Наче довбнище страшна,
Випручавсь його кулак.
«Ну, — сказав халіф, — нівроку!
Цим струментом раз до року
В бік дістати, та й доси́ть.
Аж тремчу, чим це скінчиться!
А Джафар яка лисиця!
Вміє нічлігу просить!»
Тим часо̀м внутрі будинку
Клямка брязь! і за хвилинку
Ключ у за́мку заскрипів,
І патлата головище
Вихилилась. «Прошу ближче!
Тут! На сходи між стовпів!»
Гості в пітьмі лап-лап-лап
І по сходах шлап-шлап-шлап,
А господар їм здолини:
«Стійте, де хто є! Гей ну,
Най ці двері я замкну,
То впущу вас до хатини».
Входять. Хатка невеличка,
