«Ви купці? По правді всякій?
Ой, ви скорше розбишаки,
Луп'ярі та батярі!
Щось мені, як Бог великий,
Не до шмиги ваші пики,
Щоб гостить о тій порі…»
«Пане, — Джіафар промовив, —
Щоб Господь вас поздоровив!
Не беріть на душу гріх!
Ми спокійні, чесні люди,
А вам гріх від Бога буде
Не пустить нас на нічліг».
«Ах, драбуго ти одна, —
Мовив голос із вікна, —
Ти про гріх мені торочиш?
Сам пройдисвіт, дурилюд,
Поночі припхався тут!
Знаю я, чого ти хочеш!
«Вас там три є шалапути, —
Лиш вам двері відімкнути,
Ввалитесь, мов сарана, —
Не щоб на ніч захиститься,
Щоб наїстись і напиться
Мо̀го хліба і вина».
«Пане, Богом кленемося,
Що ми й не доторкнемося
До напою і до страв!
Ми вечеряли, ми ситі,
А вино те грішне пити
Магомет нам заказав».
«Ну, глядіте ж, — говорило
Чорне із вікна страшило, —
За це слово вас пущу.
Та в підпору цьому слову
