політичного життя. Своєю невтомною і плодючою суспільною діяльністю він здобув собі любов і довір'я народніх мас. Його вибрано послом до австрійського парляменту, але в виборчій комісії політичні противники безсовісно покрали в нього голоси і при обчисленню він оказався переголосованим».
Не все докладно в цьому уступі. Всі три мої арештування мали місце перед повстанням радикальної партії та радикального народнього руху. Не можу сказати, щоби тюремне життя, представлене в моїх оповіданнях, було повне якихсь «невероятных мучений». Найліпший образ того життя, на мою думку, знайде читач у моїх «Тюремних сонетах».
«Позбавлений можности заступати народні інтереси з парляментарної трибуни, Іван Франко з тим більшою енергією взявся до літературної та публіцистичної праці. Його гарячі, повні одушевлення та запалу публіцистичні статті появлялися не тільки на сторінках українських, але також багатьох заграничних видань. Він був співробітником українських видань: «Діло», «Зоря», «Літературно-Науковий Вісник», російських: «Северный курьер», «Киевская Старина», польських: «Gtos», «Kurier Lwowski», «Praca», «Prawda», «Kraj», чеського «Slowansky Prehled», німецьких: «Zeit», «Arbeiter Zeitung» (автор додає ще безпідставно «Neue Freie Presse», до якої я не писав нічого). Так проявляється суспільно-політична діяльність письменника».
«Та й окрім цього майже кожний його літературний твір являється рівночасно також проявом суспільної діяльности. В своїх творах він усе виступає в обороні унижених та оскорблених. Добре знайомий з умовами життя та побуту свойого народу, він боліє над долею бідного, темного та безпомічного хлібороба («Навернений грішник», «Яць Зелепуга» і ін.), визискуваного та беззахисного робітника («Бориславські оповідання»), переслідуваного, голодного народнього вчителя («Учитель»), виступає в обороні жіночої емансипації («Маніпулянтка»), терпить за зневажену і оскорблену в своїй людській гідності проститутку («Чи вдуріла?») і з незвичайною силою передає муки нещасної жертви обманеної любови («Сойчине крило») і т. ін.».
Можу бути вдячним авторові за добру волю увійти в інтенції моїх творів, але мушу сказати,
