Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/398

Ця сторінка вичитана



Он там видно трошки
Костелик боровський
На горі самій.
Глипнув він на мене
Крізь вікно замглене:
«Ти се, синку мій?

«Таж при мні тут близько
Є твоя колиска!
Таж ти в мні хрестивсь!
Вікарю старому
Служив в божім дому
І пильненько вчивсь.

«А від мене, сину,
Ти пішов в чужину,
Щоб вогню добуть,
Щоб містам і селам
Світочем веселим
Освічати путь.

«Як то час збігає!
Тридцять літ минає,
Як знав тебе я!
Але ж, синку, пробі,
Що се там при тобі
За процесія?..»

 
VII
 

Іглаву минав я,
А все думку мав я:
У Шпільберг, чи ні?
Над Дунаєм синім
Куфштайн став мов клином
В голові мені.

Аж коли остався
Куфштайн — щоб запався! —