Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 16. Поезії (1958).djvu/109

Ця сторінка вичитана
V
 
Життя і страждання і спіймання і смерть і муки і прославлення преподобного Селедія.

Скривати тайну царськую
Потрібно і конечно,
Бо як її розпапляєш,
Загинеш набезпечно.

Та крити Божії діла
Негарно, навіть грішно;
Не скриєш Божої хвали,
Лиш сам загинеш вічно.

То й я, лякаючись судьби
Раба, що на розробок
Повірений йому талант
Без діла скрив у сховок,

Бажаю оспівати вам,
Що стане духу мого,
Життя, страждання, муку й смерть
Селедія святого.

Хто були родичі його,
В якій жили країні —
Незвісно; сам він змалку жив
У водяній пустині.

На вічний взір аскетам всім
Не їв він хліба й м'яса;
П'явки і хроби водяні —
Його вся страва ласа.