від нього! А коли б навіть домагалась, коли б також зрадою власних святощів він міг окупити всі розкоші раю, — ніколи, ніколи й ніколи не зробив би він цього. Був би підлим, низьким, невартий був би жити на світі, коли б зробив щось подібне! І Начко, йдучи, вдарив ногою об замерзлий брук, немовби для того, щоб виразніше висловити свою непохитну волю.
Він затримався, глянув, де він є. Був, як звичайно, на вулиці Панській, напроти помешкання пані Дреліхової. Хоч недалеко було йому до свого помешкання, однак не йшов туди, але, незважаючи на сильний холод і вітер, почав ходити по тротуарі перед домом пані Дреліхової, щоразу відходячи туди й назад настільки, щоб не втратити з очей головної брами кам'яниці.
Знав, що перед дванадцятою звикла Регіна виходити з дому на годину на лекцію музики, і хотів хоч здалека побачити її. Та коли дійсно в брамі кам'яниці показалась її постать, у чорнім зимовім пальті, в чорнім капелюшку з такою самою оксамитною кокардою збоку, без жодних зрештою окрас, і з чорною каракулевою муфтою на правій руці, Начко затремтів мимоволі і зменшив крок. Регіна йшла проти нього рівною і швидкою ходою. Гострий вітер зарум'янив її лиця, очі спустила вона вниз, захищаючи їх від дрібної снігової куряви. Смілива думка блиснула в Начковій голові, і, не роздумуючи довго, він рішив виконати її. Коли порівнявся з Регіною, він зняв капелюх перед нею і, вклонившися, звернувся до неї.
— Перепрошую, пані, — сказав він перериваним із зворушення голосом.
Регіна поглянула на нього. Тінь незадоволення перебігла по її чолі, але по хвильовім ваганні ледве чутним голосом вона запитала:
— Прошу, чого бажаєте собі?
— Я бажав би поговорити з вами про дуже важливу справу, — сказав осмілений Начко. — Якщо ви позволите, можу вам товаришити.
— Не знаю, чи це буде відповідне місце, — сказала Регіна. — Я мушу спішити.
— Постараюсь висловитись коротко, — сказав Начко, і обоє пішли в парі. — Отже, відразу приступаю до справи. Ви, пані, були ласкаві написати мені лист, який я одержав сьогодні. Я вельми, вельми вдячний вам за слова втіхи й надії.
