|
Вірґілїй поясняє їм, що Данте ще живий чоловік і тому сонце кидає від нього тїнь. У тій купцї душ пізнає Данте короля Манфреда, що в битві одержавши дві смертельні рани вмер і по смерти мусить блукати довкола сеї гори трицять разів, так довго, як довго трівало його непокаянне житє. В четвертій піснї нові трудности дороги. Данте тратить силу, та Вірґілїй укріпляє його своїми упімненями та лєкцією астрономії. Її перериває малюнок забавної фіґури фльорентійського промисловця на імя Белякка, який лїниво вилежуєть ся на скелї і не поспішає на гору, а на Дантове питанє відповідає:
„Що, братчику, поможе поспішати?
Придверник божий стереже там входу
І не пуска мене в огонь чистильний,
„Аж доки тут мене окружить небо
Ше стілько раз, як за житя робило,
Бо до кінця я відкладав покуту“.
В пятій піснї знов стрічають ся Дантови тїни, що вказують на нього пальцями і впирають у нього