76
— Ага, мудрий ти, а блазень при тім! — крикнув о. Кнінтілїян впадаючи в роздразненє. Ти знаєш, чим то пахне? Нехай лише пан комісар і пан староста довідаєть ся, що тут у мене по щось ведуть людий до присяги в церкві, то зараз скажуть, що то Русини бунтують ся, святять ножі, аби різати панів і цїсарських урядників. Ну, мав ся-б я з пишна, як би був такий дурень і послухав твоєї ради. Чекали-б мене кайдани, тюрма, суди та казамати. От якого ти менї добра бажаєш!
— Опамятайте ся, єґомость, — добродушно всміхаючись, мовив Думяк, — хибаж то яка полїтика, коли Ви будете на проповідях упоминати до тверезости, а тих, що хочуть заректи ся сеї поганї, будете доводити до того, аби добровільно заприсягли свою обіцянку в церкві? Чи може вам хто за се якесь зле слово сказати? Я думаю, що не може.
— А я думаю, що ти дурень і для того таке говориш. Коршма, се часть панського маєтку і пропінація часть панського доходу тай цїсарського скарбу. Хто хоче урвати доходів панам і цїсаревому скарбови, той най виступає против горівки. Я сего не вчиню і жадному з моїх парафіян не позволю.
— А я вам покажу, що вас ще примусять заприсягати людий від горівки — уперто промовив Думяк.
О. Квінтілїян визвірив ся на нього.
— Що, покажеш? Ти смаркачу менї старому будеш показувати? Цїкавий я знати, як ти менї покажеш?
— Найпростїйшим способом, — спокійно відповів Думяк. Напишу до консисторії в Перемишлї жалобу на вас, що в селї люди пяничать, а деякі раді би перестати та домагають ся присяги, а ви не хочете приймати. Ану, чи вам не накажуть?
— Хто мінї таку річ сміє наказати? — кричав о. Квінтілїян. — Консисторія не посьміє, бо не має до того права. Се значить, уменшувати державний дохід, чи розумієш ти се?
— А пянство вдесятеро більше вменшує державний дохід, бо нищить і маєток селян і ще й до того самих робить туманами та хирляками нездібними до працї і до військової служби. Отже я вам покажу, що моя рація, а не ваша!
Отак повстала перша Думякова суплїка до перемиської консисторії з жалобами на о. Квінтілїяна. Вона була держана