діяльний, на котрого можна спуститися, — не те, що вітрогони Французи або швіндлєри Німці! Значиться, зиск швидкий і великий і певний!
І Герман і Лєон, прочитавши Ван-Гехтове оповіщення, негайно написали до своїх аґентів, щоби старалися розпізнати се діло, розвідатися о умовини і обіцяли в разі корисних виглядів самі приїхати до Відня і довершити торгу. Та тількиж аґентом Германа був якийсь солідний Німець-ґешефтсман, що хоч лупив з Германа добрі гроші, за те вже і вмів походити коло його діл у Відні. Він, одержавши Германове припоручення, пішов з ним прямо до Ван-Гехта, поспитав його про умовини, поторгувався дещо і, випросивши у нього, що задержить в тайні їх вступну умову, обіцяв йому, що найдалі за тиждень — за два приїде й сам підприємець і довершить з ним згоди. При тім аґент запевнив Ван-Гехта, що Герман чоловік солідний і ґрунтовий і, роблячи з ним згоду, він може бути певний свого. Відома річ, аґент з гори старався вибити з голови Ван-Гехтови гадки про будущий міліон, але все таки впевняв його, що на пів міліона може мати надію і що його припоручник краще ніж хто другий здужає сповнити ту надію. Ван-Гехт, хоч і з жалем в серці, пристав на все: нехай і пів міліона, то всеж і се красний маєток, про який він колись і мріяти не міг. Аґент ще раз наляг на те, щоб Ван-Гехт задержав в тайні їх угоду, а Бельґієць не догадуючись, о що тому ходить, пристав і на те. Швидко опісля аґент зателєґрафував Германови, як стоїть діло і просив його як найшвидше приїздити до Відня для довершення угоди з Ван-Гехтом. Ми бачили вже, в якім настрою духа і серед яких обставин застала його та телєґрама.
Але тимчасом і аґент Лєона Гаммершляґа не спав. То був проворний, хитрий віденський жидок, знайомий Лєонови вже віддавна. Він за невеличку плату служив йому аґентом, бо Лєон, як і всі т. зв. німецькі Жиди-ліберали, хоч любив поверховно, перед людьми ясніти та бли-
