Цю сторінку схвалено
Москалі знову сунуть на Київ… Ми вирушаємо на фронт…
Галя. Так хутко?..
Ром. Так треба, Галю…
Галя Та ні… ти жартуєш…
(Чути тихо спів козаків: „Гей, нум, хлопці, до зброї“, який з перервами тягнеться до кінця дії. При виході з кону Романа й Марка стає голосним)…
Галя (Кидається на шию Романові, плаче) Ромцю, не йди!.. Ти не підеш… Ти вже відвоював своє… Хай другі йдуть в бій… Ти залишишся тут…
Ром. Годі, годі, Галочко, — треба…
Галя. Я не пущу… ти не підеш…
Ром. Ти хочеш, щоби на нас пальцями тикали?.. О, Галю!.. Невже ж то були нікчемні слова, коли ми казали, що все віддамо рідному краєві?.. При-
