Цю сторінку схвалено
Ром. Це — бувший старшина… Ще за світової війни ми були в одному полку… в Тернополі стояли… Він мене і з Галочкою познайомив… А за день до нашого шлюбу кудись зник… І от аж тепер з'явився…
Ольга Так… Виходить — він (підкреслює) винуватець твого тихого, родинного щастя… Ха-ха!..
Роман Ольго!..
Ольга (Іронично) А хіба ж не так?.. Вірна дружина… кубелечко… Як голубків пара… Ха-ха-ха!.. Тільки чи надовго це щастя?!.
Ром. Я тебе не розумію…
Ольга. Романе, я… прийшла тебе попередити в останній раз… Кинь військо… О-о!.. Що може бути!.. Я ніколи собі не прощу!..
Ром. Та в чім річ?.. Що з тобою?..
Ольга. От сідай поруч… я розповім…
(Роман сіда на канапі)
От так… (Як в забутті) Давно колись
