Цю сторінку схвалено
Ява XVII.
Марко. Ходімо, п. Юрію… В цім домі сьогодня кружляла смерть, але чисте кохання і світлий розум перемогли її… Ходімте…
(Виходять)
Ява XVIII.
Галя (по хвилі, відчиняє двері з кухні; бачить, що нікого нема — входить). Яке чудне, дивне життя! Ще вчора людина жила, палала… Весь світ здавався рідною сім'єю… Почувалися велетенські сили… Здавалося їм кінця немає!.. А сьогодні?.. Темрява, пустота… Остання комаха міцніше… Хотіла їхати до батька — не можу… Не можу кинути цих кімнаток, де пройшли найкращі хвилини… де
