Цю сторінку схвалено
Я ж знаю це, відчуваю кожну хвилину… Проте і я зробив, що належало по шаблону… Страшну самопожертву, найвищу любов до батьківщини, найглибшу трагедію душі — я прийняв за що? І розиграв мелодраму!.. О, нещасний! Галю, Галочко!.. Я розумію тебе… Вернись!.. Я кохаю тебе!.. То — гніт віків… хороба… Вона затемнила мій розум… заглушила голос серця… Теперь я видужав! З моєї душі звалилася гора — і мені легко, радісно! Я знову людина… І мені сонечко усміхнеться… Де, де вона, моя чиста голубка! Галю, Галю! Який я сліпий був!.. (Хутко вибігає).
