Сторінка:Іван Зубенко - Перемога.pdf/123

Цю сторінку схвалено

невблаганний струмок все більше й більше захоплює свою жертву… Олю, і мене — не струмок, а бурхлива хвиля все міцніше й міцніше тягне у вир… Допоможи, підтримай мене…

Ольга (На бік) От нагорода за мої муки!.. (До нього) Романе! Я давно вже чекала на цю хвилину… Я жила одною мрією, йшла одним шляхом… Багацько разів я падала, але надія жевріла в моїй душі… Мій Ромцю, тобі потрібна моя допомога? Рахуй на неї… Я все тобі віддам… навіть життя…

Ром. О, друже мій єдиний! (Хоче обняти, відштовхується). Ні, не те, не те… (Схоплюється, ходить)

Ольга (Здивована й ображена). Що це