Сторінка:Іван Зубенко - Перемога.pdf/113

Цю сторінку схвалено
Ява X.

Ром. О, Боже!.. Це… це правда?.. Скажи… скажи — вона збрехала?.. Пожартувала?.. Цього не може бути!.. Вона помилилася… Ти… мовчиш?!.. Ну же — ну?..

Галя (Хвилюється) Які поцілунки? Яка правда?..

Ром. Ти бувала у Затонського?..

Галя (Тихо) Була…

Ром. І?!.

Галя Не питай — мені тяжко…

Ром. (Пильно дивиться) Значить — правда?..

Галя (Тихо, рішуче) Правда…

Ром. (Зірвався) Боже, яка страшна правда!.. Убити віру… Забути сором… честь!.. Продати себе… „Всі однакові“!.. І ти — „така“! Життя своє рятувала?!.

Галя Моє життя тут не при чім…

Ром. О, звичайно, звичайно!.. Яке там життя?!. Чоловіка нема… ніхто не