Сторінка:Іван Зубенко - Перемога.pdf/111

Цю сторінку схвалено

Ольга. Жаль мені, Романе, розбивати твої ілюзії… Колись я тобі казала… ти не звертав уваги… ідеалізував і себе… і життя… і Галину…

Ром. Ну, ну…

Ольга І ти не уявляв, що ви — звичайнісінькі люди, як і всі… А теперь от хвилюєшся…

Ром. Та ясніше кажи…

Ольга. Це… буде подібно на бабський поговір… але мушу…

Ром. Та ну ж — не тягни…

Ольга Що ж тобі казати?.. Ій (підкреслює) допоміг друг… і тільки… Друзі завжди допомагають…

Ром. Який друг?..

Ольга Затонський…

Ром. Іван!..

Ольга Так… Голова губревкому… Він