Сторінка:Іван Зубенко - Перемога.pdf/102

Цю сторінку схвалено

до самопізнання, але наслідки чудові… От, Галочко, частина наших мрій здійснилася — Україна вільна… (Ходить). Теперь наш обовязок — зробити її щастливою, щоб наші нащадки з гордістю згадували про дідів… А яке було пекло!.. Жах душу обгортав…

Мар. (Встає) Дякую за чай… Ну, Романе, я піду: справи є…

Ром. Так приходь же обідати… Ми будемо чекати…

Мар. Добре, добре… Дякую… (Виходить)

Ява II.

Галя (перемиває посуд, шклянки).

Ром. От теперь ми і за свій куточок візьмемося… Так, Галочко?.. (Обіймає)

Галя (Замислено) Так… так… візьмемося…

Ром. Як ти тут, моя бідна, жила? Важко було?..

Галя Не згадуй, Ромцю… Бодай вже не верталося…

Ром. Знаю, голубко, що важко… Одинока, безпомічна… Я весь час думав про тебе, бо-