пов'язаними з розвитком суспільства. Змінюється і сам об'єкт, і зміст етноніма, незалежно від зміни об'єкта. Так, етнонім “чумак” з XVII ст., коли об'єкт змінився, припинив своє існування, а слово “чумак” почало нове життя, незалежне від його попередніх етимологічних зв'язків. Більше цього, в силу свого зв'язку з об'єктом, що ним позначається, етнонім може отримати зовсім нові значення за тими чи іншими ознаками денотованого об'єкта. Ось чому у різних словниках — етимологічних і тлумачних — ми знаходимо такі різні значення етноніма “чумак” — “візник, фірман; шинкар, виночерпій, той, що сидить у шинку, монопольщик, номад” та ін.
Таким чином, як зазначає Ніконов, можна виділити етнонімічне, дотопонімічне, тобто етимологічне, значення, часто втрачене повністю чи частково; власне етнонімічне, найреальніше значення етноніма (співвідносне з об'єктом, що ним позначається) і відтопонімічне, яке може і не виникнути. На прикладі етноніма “чумак” ми в цьому переконалися.
Я далекий від ілюзії, що мені вдалося з'ясувати походження і значення етноніма “чумак”, і не наполягаю на абсолютній безпомилковості пропонованої схеми. Однак, основну ідею можна, на мою думку, в межах даного матеріалу вважати розробленою.
Післяслово. Публікується текст доповіді В. Філоненка, призначеної для Середньоазійської конференції в Бухарі (листопад 1974 р.), на яку доповідач не зміг приїхати через святкування його 90-річчя в П'ятигорську, де він мешкав і працював. Був намір опублікувати цю доповідь як статтю в журналі “Советская тюркология”, Баку. Редакція повернула текст, вимагаючи доповнити і уточнити бібліографічні покликання, цитати. Це виявилося нелегкою справою. Я вирішив опублікувати доповідь, одну з останніх написаних В. Філоненком праць, у такому вигляді, в якому її підготував автор, переклавши на українську мову і обмежившись загальним редагуванням та частковим доповненням деяких бібліографічних описів, однак без звірки цитат. — Я. Д.
