залишалася незмінною протягом другої половини XVI ст., а. на початку XVII ст. навіть дещо зросла.
Соціально-економічний розвиток земель Польської Корони, а тому числі і Руського воєводства, був тісно пов'язаний з еволюцією феодальної земельної власності. Аналіз її форми, і особливо питання про розподіл землеволодінь дав змогу краще зрозуміти вплив цих процесів на формування панщинно-фільваркової системи.
Ріст великої земельної власності створив сприятливі умови для ведення панщинного господарства, привів до зростання ролі магнатерії і заможної шляхти з соціально-економічному і політичному житті краю.
Структура феодального землеволодіння відповідала співвідношенню сил між різними групами панівного класу в країні. Теребовельський повіт у цьому відношенні не був винятком. Шляхта, як і в інших землях Польської Корони, була монополістом щодо землеволодіння у другій половині XV’ ст. (1559-1580 рр.). Із загального числа врахованих поселень шляхті належало 117 сіл і містечок, що становило 66,97% від усіх земельних володінь. В порівнянні з Львівською і Сяноцькою землями, де частка приватношляхетських володінь була, відповідно, 76,5% і 82,4%, позиції Теребовельської шляхти були відносно слабшими.
Зате Теребовельський повіт представлений значним ареалом королівщин, які налічували 56 поселень (30,27%). Справжніми господарями державних маєтків виступала шляхта. Вона тримала королівські володіння на правах лена, емфітевзиса, так званої передачі "б вірні руки", "доживотного", або термінового держання, коротко термінової посесії. В Теребовельському повіті найбільше поширення отримала така форма держання, як "голе доживоття".
Так званий екзакуційний рух, тобто боротьба шляхти за викуп королівщин, привів до того, що великі землевласники не змогли перетворити королівські маєтки у свою власність. Але вирвати їх з рук шляхетських держателів, перетворити в дійсну державну власність не вдалося. Лише 11 з 66 королівських поселень на Теребовельщині перебували в управлінні королівського старости.
За рахунок королівщин проходив перерозподіл земельної власності. Магнати, велика шляхта (Баворовські, Вільчеки, Влодеки, Сенявські, Полоцьк і, Ходоровські та ін.), використовуючи їх, змогли у другій половині XVI ст. суттєво укріпити свої економічні і політичні позиції.
