Лише село Коцюбинці було у єдиному володінні Станіслава Копичинського. Оришківці після смерті Станіслава Копичинського перейшли до його дружини Анни, а пізніше — до їхніх синів Андрія і Людовика[1].
Таким чином, маєтки Копичинських, перебуваючи на початку 50-х рр. XVI ст. в руках одного власника, у 1561-1574 рр. виявилися поділеними на окремі володіння між численими нащадками роду. Проте процес до роздроблення великої земельної власності не був незворотній. Пізніше, на початку XVII ст., перелічені маєтки знову перебували у власності двох шляхтичів з роду Копичинських. Магнати Сенявські на Теребовельщині володіли селами Бенява, Владичин, Козівка, Колодіївка, Сковродинці, Скомороше. Частина з них розміщувалась на північ від Теребовлі, межуючи з королівщинами і маєтками Баворовських. Причому Як і Анна Сенявські виступають як окремі власники. Анна Сенявська, дружина краківського каштеляна, була власником Владичина, Козівки і Скомороше[2]. У 1580 р. Сенявські володіли лише частиною с.Сковродинці[3]. Сам Ян Сенявський, галицький каштелян, залишив у приватній власності села Бенява і Колодіївка[4]. Велика земельна власність у др. пол. XVI ст. була представлена маєтками Струсів. Вони мали села Вербовець, Гаврилівці, Говилів, Залісся, Підбогородичі і Превилів. На початку 60X років ними володіли Станіслав Струс, у 1571-1575 роках Якуб і Георгій Струси, його сини. Тут, як і у випадку з Копичинськими, простежується процес подрібнення земельних володінь великої шляхти.
Власність Яна Ходоровського - містечко Товсте і села Красне, Волока, Гощанка, Зелена, Білка і Малий Борек, - складали єдиний маєтковий масив на сході повіту у межиріччі Збруча і його притоки Гнилки. У 1574 р. Ян Ходоровський як власник всіх семи поселень сплатив державний податок[5].
Таким чином, вісім шляхетських родів володіли 47 поселеннями. На території повіту це становило 40,17% від усіх врахованих приватновласницьких маєтків.
Багата шляхта, яка тримала 2-4 села, на Теребовельщині не була чисельною. Актовий матеріал подає про неї скупу інформацію. За період з 1559 по 1580 роки згадується лише вісім шляхетських
