няли покупцям бумаг нової позички справжнє значіння тої позички і удержували французський нарід перед зрадницством інтересам російського суспільства.
Само собою розуміється, що, розгнівана на російську реакцію, Германія офіціальної участи в позичці не бере, не дивлячись на висоту відсотків (%) і куртажу банкірам. Офіціально се об'ясняеться тим, що Германія не що-давно зробила внутрішню позичку і на її грошевім ринкові немає тепер зайвих сум. Австро-Угорський державний банк, із солідарности з Германією, прінціпіально висловився тако-ж проти того, аби австрійські банки приймали участь в позичці, хоч, звичайно, високі доходи нових російських бумаг спокусять поодиноких капіталістів Германії і останні будуть приймати участь в позичці на закордонних ринках, а Австро-Угорщина в останні часи, навіть допустила офиціяльне реклямування позички в державі і котіровку нової позички на біржах Австро-Угорщини Таке поводження Австрійського уряду викликало з боку австрійської соціаль-демократії гострий протест, власне посол до Австрійського парляменту, соц.-демократ Еленбоген вніс в парляменті запит з приводу допущення на австрійській біржі російської позички. По думці посла, ся позичка є найліпшим доказом того, що сучасна самодержавно-бюрократична Росія йде до банкротства і допущення останньої позички на австрійські біржі, в фінансовім відношінню, є преступним недбальством уряду, а в політичнім—злочином, позаяк є нічим, як уплатою російському самодержавію австрійськими грішми за зроблені їм злодійства. По думці посла Еленбогена та його товаришів, Австрійскій уряд допомогає урядові Вітте—Дурново і К° добути грошей на разстріли борців за волю, на організацію єврейських погромів, на підкуп Європейської преси, взагалі—на підтримання варварського, крівавого ладу.
От-же не дивлячись ні на обурення поступової частини російського суспільства, ні на агітацію проти позички французських і австрійських соціалістів, ні на образу «національного почуття» і солідарність з ображеними, позичка російській реакції, улаштована вдячним урядом республіканської Франції, була підтрімана західно-европейською буржуазією. Зажерлива і полохлива—вона мала до сього дві, на її погляд, дуже важні причини: одно—великі доходи з нових російських бумаг, а друге—мильну надію, що, озброєна інтернаціональним золотом, російська реакція нарешті таки задаве «гідру революції» і усуне з перед очей західно-европейського пролетаріату небажаний приклад нової революції. Ліпше ще раз рискнути кишенею, а не доводити до ставлення на карту самого свого істнування, так гадали європейські буржуа-капіталісти, даючи в позику гроші російській реакції.
.
0 скілько сучасний капіталістичний лад зовсім не рахується з робітничою клясою—можемо бачити се на страшнім прикладі, катастрофі, що сталась в Курієрських шахтах у Франції. Капіталістичний лад не тілько не забезпечує творцеві всіх життєвих благ,-робітникові більш-меньш
