Словник української мови (1937)/жалібний

by Борис Грінченко

◀ жаліб

Словник української мови Борис Грінченко Ж жалібний

жалібник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Жалібни́й, а́, е́. 1) Жалобный, грустный, тоскливый. Вдова теє забачала, жалібнії слова промовляла. Макс. (1849). 87. Заспівали вони тіх жалібних пісень, що молода прощається з чорною косою, дівочою красою, з батьком та матір'ю. Левиц. I. 21. 2) Минорный (в музыке). КС. 1892. III. 384. Ум. Жалібне́нький, жалібне́сенький. Ой ти, соловей, ти, манесенький… а на голосочок жалібнесенький. Чуб. V. 759.