Словник української мови (1937)/дітвора

by Борис Грінченко

◀ дітваччя

Словник української мови Борис Грінченко Д дітвора

діти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дітво́ра, ри, ж. соб. Дети, ребятишки. К. Досв. 158. Лихо з дітворою та ще з малою. Васильк. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій. Хата. 19.