Словник української мови (1937)/дуплуватий

Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дуплуватий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дуплува́тий, а, е = Дуплавий. Великий дуб, та дупловатий. Ном. № 5409. Був він (дуб) дуже товстий, дуплуватий. Стор. М. Пр. 105.