Словник української мови (1937)/дулей
| ◀ дулевина | Словник української мови Д дулей |
дулечка ▶ |
|
Дуле́й, ле́я, м. Подстилка или логовище, которое мостится в мокрую осень вокруг стада овец, чтобы собаки знали свое место. Отара на ніч тирлується, а круг неї по дулеях розміщаються собаки; добре як найдеться з чого поробити дулеї. О. 1862. V. Кух. 31.