Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дристун
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дристу́н, на́, м. 1) Страдающий поносом. 2) Раст. Polygonum lapalifolium. Шух. I. 22. Ум. Дристуне́ць, дристу́нчик.