Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дрижати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дрижа́ти, жу́, жи́ш, гл. Дрожать. Стор. I. 84. Дрижить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Греб. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дрижати. Нп.