Словник української мови (1937)/далі
| ◀ далитися | Словник української мови Д далі |
далічко ▶ |
|
Да́лі, нар. 1) Сравн. ст. от далеко. У дурня до Юр'я, у розумного далі. «Старче, село горить!» — «А я за суму та далі посуну». Ном. № 4992. 2) Потом, после. Гомоніли люди на селі, а далі й розійшлися. МВ. I. 106. Ой, хвортуно, хвортунино, що ти учинила? Дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. 63. 3) Вскоре. Далі прийде. Степан вже далі прибіжить за сокирою. Вже далі вечір… Вже далі хліба не стане. Далі-далі. Скоро, в скором времени. Ви вже далі-далі онучат дружитимете, а в мене ще й діти мої сиріточки на в'язях висять. 4) Подальше. Ти, дівчино, ти, подобна, не здавайся на підмову, бувай добра; бо дворянин то поганий: як ізрадив дівчину, а сам далі. Млр. л. сб. 5) Да́лі-пода́лі. Спустя некоторое время. Винен був гроші і не віддавав, а далі-подалі віддав. Харьк. у.