Словник української мови (1937)/вельбучитися

< Словник української мови (1937)

◀ вельбіб

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вельбучитися

вельбучний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вельбу́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, чваниться. Черниг.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/вельбучитися&oldid=568108