Словник української мови (1937)/вандрівник

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вандрівник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вандрівни́к, ка, м. = Мандрівець. Желех. Вандрівни́к, — завандрував в половни́к. (Насмешка над пойманным вором). Фр. Пр. 136.