Словник української мови (1937)/вайлуватий

Словник української мови
Борис Грінченко
В
вайлуватий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вайлува́тий, а, е. Неповоротливый, неловкий, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.