Словник української мови (1937)/бридитися

by Борис Грінченко

◀ бридити

Словник української мови Борис Грінченко Б бридитися

бридій ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бри́дитися, джуся, дишся, гл. Брезгать, чувствовать отвращение, гнушаться. Бридиться, як кіт салом. Ном. № 5010. Убогими не гордились, сиротами не бридились. Драг. 169. Тим сі бриджу, що коло бридкого сиджу. Фр. Пр. 125.