Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бережкий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бережки́й, а́, е́. Осторожный, берегущийся. Бережкий чоловік не піймається в лісі. Миус. окр. Дика вутка бережка. Волч. у.