Словник української мови (1927)/ґрис
| ◀ ґринджолята | Словник української мови Ґ ґрис |
ґрівджати ▶ |
|
Ґрис, су, м. 1) Отруби. Пересіваєся житну муку через сито і осталий ґрис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Ви́сівки. 2) Молотый крупно овес с ячменем, посыпанный солью; служить для выкормки скота. Нехай нас бог милує, щоб ми своїм дітям давали ґрис — ми здужаєм і хлібом вигодувать. Канев. у.