Словник української мови (1927)/ґаламаґати

Ґаламаґати, ґаю, єш, гл. 1) = Ґаджала́ґати. Вх. Зн. 13. 2) Вздор говорить. Не буду казать, нічого ґаламаґать язиком: не чув, хоч і був там. (Залюбовск.).