Словник української мови (1927)/заплітати
| ◀ заплітання | Словник української мови З заплітати |
заплітатися ▶ |
|
Запліта́ти, та́ю, єш, сов. в. заплести́, ту́, те́ш, гл. Заплетать, заплесть. Чи се той двір, що мій милий заплітав сіни? Чуб. III. 161. Дрібушка за дрібушку та все сама собі заплітає. Кв. На твій гнів не заплели хлів. Ном. № 3480.