Словарь української мови (1924)/щититися
| ◀ щитити | Словарь української мови Щ щититися |
щитний ▶ |
|
Щити́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Защищаться, оберегаться. Скільки вже не щитися, а без долі нічого не поробиш. Канев. у. Літом у кужусі ходив: щитився все, бачите, від хороби, щоб його щитила лихая година. Лебед. у.