Словарь української мови (1924)/халупник
| ◀ халупина | Словарь української мови Х халупник |
халупчина ▶ |
|
Халу́пник, ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. I. 271.
| ◀ халупина | Словарь української мови Борис Грінченко Х халупник |
халупчина ▶ |
|
Словарь української мови — Х
халупник
Борис Грінченко
1924
Халу́пник, ка, м. Безземельный, имѣющій лишь избушку. ЕЗ. V. 31. Шух. I. 271.