Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бабинець
Берлін: Українське слово, 1924

Баби́нець, нця, м. Отдѣленіе въ церкви, въ которомъ стоятъ женщины, — обыкновенно первое послѣ входного. Шух. I. 115. В церкві було повнісінько. Въ правім притворі стояли чоловіки та парубки, в лівім діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. I. 13.