Під хмарним небом — Могила Василь Чайченко
1893
Серед степу на просторі Могила стоїть, Навкруги трава висока Хвилює — шумить. Серед степу та могила Сумує одна; Уквічала її рясно Зелена весна.
Ой кого-ж там поховали, Хто в їй спочива? Чия буйна там заснула Навік голова? Чи козацький лицарь славний С широких степів В бої с Турком, с Татарвою Життя положив? Чи то бранець із неволї Цїм степом тїкав І загинув, а товариш Його поховав? Не промовить та могила, Стоїть нежива, А круг неї степ широкий, Зелена трава. А круг неї степ широкий Як воля сама. Лїг, простягшися в простори І краю нема!…