Про прийменники
Василь Сімович
Після

Велика плутанина виходить, у вас із прийменником «після». Він у нас має тільки часове значіння, часом місцеве й у таких значіннях вживається й часто чергується з прийменником «по» (після свят – по святах, після обіду – по обіді). Деколи в питаннях відчувається й відтінок причини («що й після чого», себто «що й через що», «чому»), Алеж ніколи не можна його вживати в тому значінні, яке має нпр. польський прийменник podług, według, нім. nach, gemäss, рос. по (пор. вульгарне укр. видлуґ чи ведлуґ напр. права). Таким прийменникам у чужих мовах у нас відповідає декілька прийменників: на (на мою думку), за (поділ за змістом, за роками) і т. д., а то й цілі фрази: згідно з постановою, на основі припису і т. д. А тимчасом у нас аж рябіє у слові й на письмі від усіх цих «після» у значінні польського podług, według. Порівняйте навіть у Самчука: «Після нього (на думку селянина) злодії – це найстрашніше що може в світі бути» („Волинь»). А ми день-у-день на всяких засіданнях, раз-у-раз тілько й чуємо, що: після мене – це справа пропаща; після мене повинен бути розділ і т. з. А в рукописах, чи навіть у надрукованих творах як часто прочитаєте таке, як ось напр.: «подаємо карту розміщення після висоти людей», після закона він права не має (згідно з законом, на основі закону і т. д.) Такий вислів, який часто почуєте у Львові: «після мене ПІевченко найбільший ґеній світу» можна тільки так розуміти, що найбільший ґеній на світі – це той, що сказав таку фразу, а вже за ним іде Шевченко. Тут треба би сказати: На мій погляд Шевченко і т.д.