ЛНВ/31/9/Вже червоні ті зелені віти…

Лїтературно-науковий вістник
Том XXXI. Книжка IX

Вже червоні ті зелені віти… (Надїя Кибальчич)
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 1905
I.

Вже червоні ті зелені віти
І палають нїби у огнї.
Як огнище догоріло лїто
І осїнні тихо тлїють днї.
Вишнї пишно по садах убраті,
Та далеко гень бринять вони.
І жевріють, золотом багаті,
Скрізь широколистії клени.
Чисте небо, поховались хмари.
Швидко поле і той лїс засне;
Мов повітря напоїли чари
Й все голубить сонечко ясне.
Листє в лїсї стиха облїтає
Та на землю темную спада.
Всїх природа приязно витає,
Хто про неї тепера згада,
Хто полюбить вроду тиху й блїду —
Цїм хороша нічняя пора…
Згасло лїто, згинуло без слїду;
Все навколо вяне, замира.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.


Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.