Кобзарь (1876)/Том 1/Козацька доля

Козацька доля.

На-що мені женитися?
 На-що мені братись?
Будуть з мене молодого
 Козаки сміятись.
„Оженився,“ вони скажуть,
 „Голодний і голий;
Занапастив, нерозумний,
 Молодую волю!“
Воно й правда. Що ж діяти?
 Навчіть мене люде.
Іти хиба до вас в найми?
 Чи до-ладу буде?
Ні, не буду чужі воли
 Пасти-заганяти;
Не буду я в чужій хаті
 Тещу поважати;
А буду я красуватись
 В голубім жупані,
На конику вороному
 Перед козаками.
Найду собі чорнобривку
 В степу при долині —
Високую могилоньку
 На тій Україні.
На весілля товариство
 Вийде погуляти,
Та винесе самопали,
 Викотить гармату.
Як понесуть товариша
 В новую світлицю,
Загомонять самопали,
 Гукнуть гаківниці.
Як положить отамана
 В новій хаті спати,
Заголосить, як та мати,
 Голосна гармата.
Гукатиме-кричатиме
 Не одну годину,
І рознесе тую славу
 По всій Україні.
1849. Надъ Араломъ.