З вершин і низин (1893)/Тихенько річка котить хвилі чисті

З вершин і низин
Іван Франко
Осінні думи
«Тихенько річка котить хвилі чисті…»

• Інші версії цієї роботи див. Тихенько річка котить хвилі чисті…

Львів: накладом Ольги Франко, 1893

Тихенько річка котить хвилі чисті,
Так тихо, що в ній чуєш як тріпочесь
Сверщок, що впутавсь у зівялім листі, —
Що і самому розплисти́сь в ній хочесь.

Тихенько зорі моргають іскристі…
Зірниці промінь мов дитя хлюпочесь
В хрустальних водах; голіі, безлисті
Нависли лози — йім заснути хочесь.

На дні перловім щука спить спокійно,
Ліниво зіви шевелить кроваві,
І рак з нори виповзує повільно.

І в серці людськім зорі золотаві
Михтять, та й щука лютая дрімає,
І заздрість острі щипці виставляє.
1881.