З вершин і низин
Іван Франко
Галицькі образки
Великдень
• Інші версії цієї роботи див. Великдень Львів: накладом Ольги Франко, 1893
II. Великдень.

Я.
Великдень! А ти нині, хлопче, в шинку?
Він.
А деж маю бути? Ще добре, що ту

Посидіти ось супокійно дають,
А випєш що, з хати на двір не женуть.

Я.
Великдень! Від самого досьвітку чуть:

Воскресніі дзвони гудять та гудуть!
А звичай наш каже старому й малому
В той день бути дома.

Він.
 Нема в мене дому.
Я.
Ну… дому нема, збудувати не вспів…

Та-ні, я не теє сказати хотів,
А те, що діждавшись воскресноі днини,
В родині пробудь.

Він.
 Я не маю родини.
Я.
Га, так, твоя правда! Не маєш родини!

Чи також не маєш дівчини-дружини?
Вона розговорить, вона приголубить —
У неі-б пробув…

Він.
 Хто бідно́ту полюбить?

В господаря вчора весь день я робив.
Над вечір, що згода, міні заплатив —
На свята не просить, скупенько й самому.
Іди! А куди? Без родини, без дому…
Ну, звісно, в шинок. Дещо випєш, закусиш,
За те й за нічліг вже платити не мусиш!
Просидиш так свята, коби до по-свят,
Тай знов тра новоі роботи шукать.
1881.