З вершин і низин (1893)/Ассіміляторам

З вершин і низин
Іван Франко
Жидівські мелодіі
Ассіміляторам
• Інші версії цієї роботи див. Асиміляторам Львів: накладом Ольги Франко, 1893
Ассіміляторам.

Пригнути жидів, покорити
Ви раді б під ваші права,
Йіх мову й закон розорити?…
Пусті се, безумні слова.

А знаєте ви, що за сила
В тій мові, в законі тому́?
Вона від віків нас водила,
Мов стовп огняний через тьму.

Се щит наш від на́пору вражого,
Се звязок, що час не порве,
В ній Якова, праотця нашого
Незломнеє серце живе.

Той Яков, що в юности свойій
В пустині з Єговою бивсь,
Ви знаєте, як він на старість
Перед Фараоном явивсь?

Як Осип у ласці великій
Ото в Фараона вже став,
Тоді Фараон єго батька
Побачити ще забажав.


Прийіхав старий патріарх наш
З степу к Фараону у двір;
Дванадцять верблюдів горбатих
Шліфований топчуть порфір.

Посеред двора Фараонів,
Де сфінкси стояли німі,
Сини патріарха розбили
Пустинні намети своі.

Щоб Якова к нему прово́дить,
Шле цар той міністрів своіх;
Говорять старому міністри:
„Клонися цареви до ніг!“

Та гордо в весь ріст свій високий
Мов пальма та випрямивсь він
І каже: „Лиш Богу одному
Я звик віддавати поклін.“

І мовили се Фараону
Міністри — той зморщив чоло
І каже одвірє низеньке
Покласти в пів росту єго.

„Сюди проведіть патріарха,
Тут мусить схилити ся він,
І так, хоч і як поневолі,
Віддасть міні царський поклін.“

І Якова в царські покоі
Вели — ішов прямо він скрізь,
Аж перед низеньке одвірє…
„Туди к Фараону пролізь!“

І бачучи хитрість єгипську
Старий патріарх зупинивсь…
Сміють ся в душі Єгиптяне,
Він Богу в душі помоливсь.

І сталось… Свою громовладну
Правицю Єгова простер:
Стіну, мов марну павутину
З гори аж до долу роздер.


Крізь блискіт і куряву й гуркіт
Спокійний і прямий, немов
Та пальма в степу, патріарх наш
Перед Фараона війшов.

А цар затремтів і поблідлий
Припав патріарху до ніг…
„Великій твій Бог!“ — він промовив,
А більше промовить не міг.

Тямуйтеж сю давнюю повість
Ви всі, що хотіли б нагнуть
Жидів на новіі закони,
Вести на неходжений путь!

Не думайте, що вже послабла
Рука, для котроі стіна
З порфірів шліфованих слабша,
Аніж павутина марна!
19 сент. 1889.